forkredit.com | | vivaspb.com | finntalk.com

   Аби здобути цю професію (та, до речі, й багато інших), варто, не злякавшись труднощів, після 9-го класу вступити до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. І якщо ставитися до занять творчо, сумлінно, дисципліновано, одне слово – по-військовому, то мрія обов’язково справдиться. І бажаний виш стане реальним.

   Наразі – про життя ліцею (та себе в ньому) – із перших уст: начальника ліцею, вчителів та вихователів і самих ліцеїстів.

   Начальник Чернігівського ліцею з ПВФП полковник Микола Васильович Шпак:
– Ліцей сформовано згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 490 від 18.08.1992 року на базі Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків. Освітній заклад дає ліцеїстам повну загальну середню освіту, знання й навички з військової та фізичної підготовки, виховує у них високі моральні риси, дисциплінованість, любов до військової служби та професії офіцера, готує їх фізично здоровими вольовими юнаками. Особлива увага приділяється патріотичному вихованню та військово-професійній орієнтації вихованців, що передбачає розвиток високих моральних почуттів і рис поведінки, а саме: любові до Батьківщини, свого краю, рідної мови, традицій, культури, виховання хоробрості, мужності, готовності захищати свою державу.
    Враховуючи специфіку освітнього закладу, в ліцеї створена система ліцейського самоврядування, до якої входить віце-сержантський склад, актив рот і взводів. Вона сприяє згуртуванню ліцейських колективів, розвитку суспільної думки, процесу соціалізації вихованців, більш ефективному входженню їх у доросле життя, формує сприятливі умови для організації різноманітної діяльності ліцеїстів, простір для соціальної активності, навчає юнаків жити у складних умовах соціуму, що постійно змінюється.

   З ліцеїстами регулярно зустрічаються ветерани Збройних сил України, учасники АТО й ООС. У ліцеї працюють 4 учасники бойових дій на території Афганістану і 10 учасників ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Їхній особистий приклад відіграє важливу роль у вихованні ліцеїстів та їхній професійній орієнтації.
Проводяться зустрічі ліцеїстів із представниками всіх видів Збройних сил і силових структур. Організовуються виступи представників вищих військових навчальних закладів.
У ліцеї підготовлено 6 майстрів спорту, 42 кандидати у майстри спорту, 87 першорозрядників. У нас є свій прапор та гімн «Погон ліцейський нам за честь». Загалом, випустили 3668 ліцеїстів. Із них із золотою медаллю – 47, зі срібною – 12. Вступило до вищих військових навчальних закладів 2224 ліцеїсти, до цивільних вишів – 1247.
– Цього року ліцею виповнилося 25 років.
– І нам є чим пишатися, чому радіти. Перший набір відбувся 1993 року. Вступити до нас було нелегко, адже, найперше, була дуже прискіплива медична комісія. Бо дитину з вадами здоров’я в казарму не поселиш. Тим більше, що тоді у нас було трирічне навчання. І починали ми набір після 8-го класу. Принципове питання було й із випускними іспитами, адже ми тоді були у структурі Міністерства оборони України.
– Ви, Миколо Васильовичу, в ліцеї скільки працюєте?
– Із самого початку. А начальником став 2010 року. Запам’яталося в 1994-му засідання приймальної комісії. У нас були діти, котрі йшли поза конкурсом, – сироти, позбавлені батьківського піклування. Далі – пільгові категорії. То один хлопчина математику написав на четвірку, диктант – на п’ятірку. Але був у загальному конкурсі й не пройшов. Шкода... Хоча таких було багато. Згадав це, аби сказати про наших випускників. Сьогодні вони проходять службу на офіцерських посадах у Збройних силах України та інших силових структурах. Серед них багато офіцерів, які героїчно захищають українську державу, брали й беруть участь в антитерористичній операції та Операції об’єднаних сил на сході країни. Колишні ліцеїсти служать на керівних посадах не тільки у Збройних силах України , а й в інших силових структурах – СБУ, ДСНС, МВС. Навіть в Адміністрації Президента... З першого випуску вже є й відставники. А нещодавно випустилося двоє ліцеїстів – дітей наших перших випускників. Багато підполковників, командирів військових частин. Є й сумна сторінка в нашій історії. Шість наших випускників загинуло...
– А як пов’язали життя з армією?
– Я закінчив Харківське вище військове інженерно-авіаційне училище. Після закінчення училища мене направили до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків на посаду техніка літака.
А в 1993 році тодішній начальник нашого ліцею Іван Андрійович Остренко запропонував мені перейти в ліцей. І я не пошкодував жодного разу. Наші ліцеїсти – дуже цікава категорія юнаків. За статусом ми – загальноосвітній навчальний заклад, видаємо відповідні атестати. І хлопці необов’язково повинні вступати до військових навчальних закладів. Хоча перший випуск у 1996 році нараховував 148 юнаків, із них 146 вступили до військових навчальних закладів. Цього року зі стін ліцею вийшло 172 випускники. 131 вступило до військових вишів, інші – до цивільних. Маю сказати, що при вступі до військових навчальних закладів для ліцеїстів є квота. Якщо за нею випускник не проходить, то може брати участь у конкурсі для цивільної молоді. А перший випуск наших ліцеїстів до військових училищ вступав без екзаменів.
В Україні сьогодні два військові ліцеї в Києві й Одесі. І 22 – такого типу, як наш. А 1993 року було тільки 6. У 2014 році ліцей пройшов атестацію з «відзнакою».
З ліцеїстами та їхніми вихователями розмовляли в бібліотеці, де трудяться фахові й доброзичливі працівниці на чолі з Іриною Іванівною Грудиною. Аби створити затишок для хлопців, бібліотекарі розвісили в залі вишиті рушники та картини, котрі ліцеїсти привезли з дому!

   Костянтин Деркач, першокурсник, заступник командира взводу, чернігівець:
– Військових у моїй родині немає, але я вирішив піти до ліцею, бо тут гарна навчальна база, прекрасна фізична підготовка. Є можливість займатися і готуватися до вступу у виш. У мене багато знайомих навчалося тут. Навчатися неважко, просто потрібно пристосуватися до режиму й організуватися, поставити собі ціль. У ліцеї просто щодня відчуваєш, як дорослішаєш, стаєш самостійним. А режим такий, що після кількох місяців розумієш його зручність. Ми маємо й вільний час – після вечері. Можна подзвонити батькам, підготуватися до наступного дня, позайматися спортом, підготуватися до занять. Усе направлено на навчання. І це не стомлює, адже я хочу стати офіцером Збройних сил України. Вступатиму до Харківського Національного університету повітряних військ імені Івана Кожедуба.

   Дмитро Мазур, другокурсник, заступник командира взводу, ніжинець:
– Нині популярний Інтернет, ми знаємо про кібербезпеку, кібератаки. Це дуже важлива тема. Тому хочу вступити до Інституту спеціального зв’язку та інформації при Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Батько мій військовий. Закінчив Полтавський інститут зв’язку. Служив у Львові, нашій Десні. Нині – в Ніжині в авіаційному загоні ДСНС. Але тато не знав, що я вирішив вступати до ліцею. Мене друзі заохотили. Адже тут можна підняти свій рівень і в навчанні, й у фізичній підготовці.
Кирило Стокоп, другокурсник ліцею, старший віце-сержант, заступник командира взводу, родом із Бахмача:
– Зізнаюся, тато мій дуже здивувався, що я хочу вступати до ліцею. Я в молодших класах дуже гарно вчився. А потім жага до знань стала спадати. І я вирішив, що в ліцеї можна підтягнути дисципліну, зосередитися, організуватися і гарно скласти ЗНО.
Мрію вступити до Харківського національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, хочу стати юристом. У мене як у заступника командира взводу чимало обов’язків. Коли немає старшого офіцера, я маю стежити за порядком, аби всі працювали на заняттях та не порушували правила поведінки. Я ще у школі займався народними танцями. І тут мені це знадобилося.

   Віктор Іванович Симиряко, підполковник, вихователь 1-го взводу 2-ї роти 1-го курсу:
– Ліцеїсти наші всі різні. Але підхід до кожного потрібно знайти. Якщо дитина приходить із бажанням навчатися – це вже півсправи. А найбільша проблема – обмаль часу для навчання. Тому ми організовуємося. Цьогоріч хлопці у нас із 27 серпня. І, уявіть собі, 1 вересня вони вже йшли стройовим кроком!
Ми працюємо з юнаками і як психологи. Й через місяць ностальгія минає. Якщо після першого тижня двоє ліцеїстів просили батьків, аби їх забрали, то тепер уже передумали. Бо в нашому побуті є не тільки самодисципліна, а й певна романтика. Ми доводимо вихованців до випуску й набираємо новий взвод. Я як класний керівник намагаюся скеровувати юнаків у правильне русло. Встигати вкладатися у відведений час і для уроків, і для занять спортом, уміти сконцентруватися. Звісно, слідкую за оцінками, як ліцеїст спілкується, чи не замикається в собі. Якщо матиме двійки, то не буде заохочення, тобто звільнення у місто чи поїздки додому. 8 років тут працюю. І колишні випускники приїздять з добрими відчуттями. Їх тягне відвідати свій ліцей. Звісно, ми спілкуємося, згадуємо минулі часи.

   Петро Павлович Щебуняєв, командир 5-го взводу 1-ї роти 2-го курсу:

– Що два роки відпускаємо в доросле життя ліцеїстів, набираємо нових... І віддаємо їм щоразу часточку своєї душі...
Ми з ними весь день, чергуємо і вночі. Сьогодні сніг чистили. Бачите, як у нас чисто? Загалом, усе звечора плануємо. Прибирають казарми теж хлопці. Ми спілкуємося з учителями, аби знати, кому на що треба звернути увагу. Хлопці йдуть після занять до бібліотеки, спортзали, на самопідготовку. І контроль скрізь, і взаємодопомога. Данило Копич наш іде на медаль, тому часто пояснює задачі з фізики та математики на дошці. На 1-му курсі їздили до Київського політехнічного інституту та в Національний університет імені Тараса Шевченка. Спілкувалися. І це налаштувало юнаків на вступ у ці виші.

   Сергій Григорович Пашко, полковник, заступник начальника навчального відділу з військової та фізичної підготовки:
– Я очолюю методичне об’єднання фізичної культури й предмета «Захист Вітчизни». Веду гурток «Стрілець». У ньому займаються понад 20 ліцеїстів. Цьогоріч отримали 2-ге місце зі стрілецького єдиноборства серед студентської молоді Чернігова, а коли ми виступали на всеукраїнських спартакіадах, то в Сумах посіли 2-ге місце зі стрільби, а в Харкові – третє. До Дня Збройних сил України всі взводи презентували себе. І показували свій хист у стрільбі, козацьких розвагах, конкурсі капітанів… Загалом – у 8 конкурсах. І це було справжнє свято. Юнаки до нас приходять різні. І їх насамперед треба вміти зацікавити. Тоді й навчання покращується. Взагалі, практичні заняття хлопців більше цікавлять. Підготовка автомата до бою так їх зацікавила, що всі хотіли на 12 балів це зробити. А норматив досить жорсткий. Та майже всі постаралися.
Сам я з Ладинки Чернігівського району. Закінчив ЧВВАУЛ у 1985 році. Служив на Далекому Сході в Чернігівці. У 1988 році виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Проходив службу в Німеччині. Два роки був інструктором у Городні. Далі – в ліцеї.

   Олександр Миколайович Попков, майор, викладач предмета «Захист Вітчизни», дипломант все­українського конкурсу «Вчитель року»:
– Ми з учнями – практично одне ціле. Насамперед навчаємо ліцеїстів патріотизму. Предмет наш дуже динамічно змінюється. Щороку – нові електронні версії уроків. У них – поєднання й математики, й географії, й фізики, й історії. Ось вивчаємо вогневу підготовку внутрішню та зовнішню балістику – то це суцільна фізика з математикою. Вивчаємо військову топографію – тут вам і знання географії стає у пригоді. Загалом, учитель «Захисту Вітчизни» має бути універсалом. Ось на стенді наші флотоводці. Іван Долгих, випускник 2009 року, командир броньованого катера «Гюрза». Закінчив академію військово-морських сил імені Нахімова. Випускник 2001 року Сергій Одинець, із села Чайкиного Новгород-Сіверського району, з багатодітної родини. Після анексії Криму не зміг закінчити академії Нахімова. Бо був серед тих, хто співав гімн України на сходах академії. Нині Сергій призначений першим капітаном десантно-штурмового катера «Кентавр». Рідний брат Сергія у 2016 році теж закінчив ліцей, навчається в Одеській морській академії, нині на стажуванні в Італії.
А після подій у Керченській протоці всі наші заняття, на підтримку моряків, відбуваються під прапором Військово-Морського флоту України.

   Зоя Володимирівна Салай, методист навчального відділу:
– У нас 56 цивільних учителів і два військовослужбовці. Вихователі у юнаків – чоловіки, а вчителі – також і жінки. І це відповідає концепції гармонійного виховання. У нас 16 старших учителів та 8 учителів-методистів. 31 учитель має вищу категорію. Є заслужений учитель України. Дбаємо про підвищення фахової майстерності. Сьогодні розробляємо та впроваджуємо у навчальний процес концепцію формування конкретно-спроможної особистості методами компетентністного навчання. Також у нас працюють творчі групи вчителів. Дбаємо, щоби педагоги розкривали свій потенціал. Вісім із них брали участь у конкурсі «Вчитель року». А головне, що у нас справжня команда педагогів, котрі завжди готові допомогти учням не тільки у здобутті знань, а й у розвиткові, соціалізації, підготовці до вищих досягнень в олімпіадах, різних конкурсах, набутті головних громадянських рис та активної життєвої позиції.
Протягом трьох останніх років чотири вчителі стали лауреатами II обласного туру всеукраїнського конкурсу «Учитель року»: І. М. Грибова – в номінації «Математика», Л. М. Голован – у номінації «Інформатика», Т. О. Атаманенко – в номінації «Біологія», О. В. Дворніченко – в номінації «Фізична культура». Два педагоги – переможці II обласного туру цього престижного конкурсу: О. М. Попков – у номінації «Захист Вітчизни», Т. О. Казаніна – в номінації «Українська мова і література». Своїми педагогічними виданнями на сторінках всеукраїнських фахових видань діляться вчителі О. І. Гребницька, Л. Ф. Заворотна, Т. О. Казаніна, Т. М. Козлова, О. М. Попков.

   Заступник начальника ліцею з навчальної роботи – начальник навчального відділу підполковник Євген Борисович Казанін:
– У нас є профільні класи. На першому курсі – інформатики, математики, фізичного виховання і предмета «Захист Вітчизни». І взводи відтак формувалися відповідно до вибору ліцеїстів. А на другому курсі юнаки навчаються за військово-спортивним профілем і один взвод – за математичним. Дуже потужний педагогічний колектив – поєднання досвіду й молодого натхнення. Багато викладачів друкується в українських фахових журналах «Українська мова та література в школі», «Шкільний бібліотекар», «Педагогічні обрії». Ми організовуємо відкриті уроки, позакласні заходи. Щорічно на базі ліцею проводяться навчально-польові збори з предмета «Захист Вітчизни», три роки до них залучаються одинадцятикласники із закладів освіти обласного підпорядкування інтернатного типу. Два роки приїздять і дівчата, і юнаки. Перший день вивчають теорію. Другий – стрільби з автомата на полігоні в смт Гончарівському. А третій – тактична гра за містом, у якій і смуга перешкод, і димова завіса, і т. д.
Рейтинг наш зі спортивних досягнень високий – щорічно захищаємо честь області на Всеукраїнській спартакіаді допризовної молоді. Останнього разу привезли третє місце. Два рази були переможцями. За результатами ЗНО – 5-6 місце серед таких ліцеїв. А за вступом до вишів буваємо другими, третіми, у крайньому разі – п’ятими. У на по 5 класів на кожному курсі, це близько 300 ліцеїстів.

   Наталя Петрівна Патрина, вчителька математики:
– Сьогодні популярне steam-навчання – поєднання науки, технологій, інженерії та математики. До сухої теоретичної бази ми застосовуємо сучасні технології й життєві прикладні ситуації. Це цікаво та викликає великий інтерес в учнів. От, наприклад, ми вивчаємо піраміду. І – де вона застосовується. Скажімо, це 3D проектор, фізичне явище – інтерференція світла. Побачивши наш steam-урок, Зоя Володимирівна Салай якраз і спонукала мене до Всеукраїнського конкурсу розробок steam-уроків. Було подано 329 робіт. Два місяці їх розглядали. Я потрапила в 40 кращих, а потім у 25 фіналістів. Ми створювали голограму, користуючись смартфоном і пірамідою з пластику. Діти дивилися, як промені заломлюються, зустрічаються по центру і за рахунок чого відбувається рухомість. Ідея відповідала всім вимогам конкурсу. Було багато емоцій та вражень. Коли ми демонстрували свій дослід, я відчувала захоплення однодумців. І перемогла! Тепер амбіції ще більші. І я не зупинятимуся на досягнутому. А премію – 5 тисяч гривень – ми витратимо на відпочинок родиною.
    Побували ми і в їдальні ліцеїстів. На обід був розсольник, на друге – гарнір, рибна котлета, м’ясні тюфтельки, салат із бурячка. І варені яйця. Вранці – подвійний гарнір – каша чи картопля, м’ясна страва, какао, масло, хліб. Є другий сніданок – кисломолочний напій, какао, печиво, булочка. Вечеря – подвійний гарнір, м’ясо, кисломолочний сир. Оксана Володимирівна Божко, дієтична сестра, сказала, що ліцеїстам подобається кухня, також тут рахують норму харчування, калорії, аби все було збалансовано.
    У казармі все – як в армії. Чергова служба. Днювальний і черговий по роті. Спальне приміщення, двоярусні ліжка, кубрики, в кожному з яких сплять по два взводи. Санвузли, кімнати підготовки до занять офіцерів та ліцеїстів. Тренажери, тенісний стіл. Вікна відчинені, поки ліцеїстів нема, проводять провітрювання й кварцювання. Екскурсію казармою для нас провів командир роти, старший офіцер-вихователь, підполковник Геннадій Олексійович Гайдей.

   А заключне слово – заступника начальника ліцею з виховної роботи підполковника Андрія Геннадійовича Заносієнка.
– Специфіка нашого освітнього закладу полягає в тому, що на першому курсі триває процес морально-психологічної та фізичної адаптації ліцеїстів до умов життя і навчання в ліцеї, формування у них позитивного настрою та гордості за зроблений вибір, на другому курсі ми формуємо інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, націлюємо вихованців на військово-професійну орієнтацію та підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання.
Підйом у нас о 6.30. Далі – ранкова зарядка, сніданок і – 7 уроків. Потім – факультативи, гуртки, спортивні секції. До речі, у нас є хор, понад 100 ліцеїстів. Є ансамбль, солісти, театрально-драматична студія «Натхнення». Щороку зі школою №29 у нас осінній бал – 20 ліцеїстів тренуються з дівчатами танцювати вальс. Спортивні секції – легкої атлетики, футбольна, волейбольна, стрілецька. Гуртки «Юний патріот», «Моя майбутня професія». Ліцеїсти завжди зайняті. Щосереди у нас загальноліцейські заходи виховного змісту. Відповідно до річного плану проводяться виховні години, тижні математики, природничих дисциплін, правових знань, інформування ліцеїстів про події у державі та за її межами, екскурсії містом.
Що спонукає ліцеїста стати військовим? Самостійність, відповідальність, уміння й можливість приймати рішення. До вибору професії офіцера спонукає вихованців організація життя і навчання в ліцеї, виконання вимог режиму дня, носіння військової форми одягу, виконання вимог військової ввічливості, культури й етики.
Досвідчені офіцери-вихователі, у яких позаду – служба у Збройних силах України, участь у бойових діях на території інших держав, ліквідація аварії на ЧАЕС. До речі, з вересня в ліцеї побували представники п’яти вузів – Житомирського військового інституту імені Корольова, Київського військового інституту телекомунікацій та інформатизації, Військового інституту Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, Одеської академії сухопутних військ, Львівської Національної академії сухопутних військ. А все тому, що ліцей має високий рейтинг! І наші випускники вступають переважно у військові навчальні заклади. Тобто ми навчаємо юнаків, котрі в майбутньому стануть захисниками нашої держави.

Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото Анастасії ХРИСТЕНКО